“ДНК міста” у Харкові

25 травня 2011 р. у Харкові в культурному центрі “Indie” відбулася зустріч із польськими експертами в галузі культурної політики міст, Войчехом Пшебильcьким (головним редактором часопису “Res Publica Nova” (http://publica.pl/), ініціатором проекту), та Павелом Ляуфером (заступником редактора часопису “Kultura Enter” (http://kulturaenter.pl/), координатором міжнародних культурних і мистецьких проектів).

Ця зустріч відбулася в рамках проекту “ДНК міста”, що охоплює цикл дискусій у різних містах Польщі, а тепер і України, основною метою яких є налагодження відкритого діалогу між громадськістю та місцевою владою, а також мистецькими і культурними осередками, для якісного перетворення механізмів культурної політики в кожному з міст.

Назва цієї ініціативи, “ДНК міста”, відсилає до розуміння кожного міста як унікального організму зі своїм власним обличчям, власним історичним наративом, уявленнями і міфами. Такі дискусії покликані стимулювати рефлексію щодо ідентичності певного міста, відкриття його культурного потенціалу та зрештою згуртування мешканців у структурах громадянського суспільства, які зможуть ефективно впливати на реалізацію культурної політики. З “харківського” боку організатором зустрічі виступила мистецька організація “Арт-Вертеп”, а Польський інститут у Києві підтримав проведення заходу.

На початку зустрічі Войчех Пшебильський і Павел Ляуфер розповіли про саму ідею проекту та досвід проведення дискусій в інших містах, а також про досвід останніх років з перетворення культурного простору міст Польщі. Значною мірою цей процес був простимульований участю низки великих польських міст у підготовці аплікацій для участі у конкурсі на здобуття звання “Європейської столиці культури”. Дуже цікавим та близьким для харків’ян виявився досвід Любліна, про який ішлося детальніше. Образ Любліна у постсоціалістичній Польщі в основному залишався не досить привабливим: фактично це місто ще донедавна не мало свого власного обличчя, інформація про нього дуже рідко з’являлася у центральній пресі, а опитування мешканців інших міст показували, що Люблін переважно ні з чим не асоціюється, не має якихось яскравих маркерів. Образ цього міста містив низку негативних конотацій, пов’язаних у польській свідомості із поняттям “Сходу”, тобто з відсталістю, сірістю, непривабливістю в туристичному та культурному плані. Від 2007 р., коли Люблін почав претендувати на звання “Європейської столиці культури”, ситуація змінилася кардинально. Низка груп, організацій та окремих культурних та мистецьких діячів під час дискусії “ДНК” в Любліні об’єдналися навколо ідеї аплікування, утворивши громадський організаційний комітет “SPOKO” (http://teatrnn.pl/ulublin/node/80), що розробляє та впроваджує заходи, пов’язані із участю в конкурсі, в тому числі через творчі робітні. Розроблена аплікація може розглядатися фактично як бізнес-план. У ній передусім було запропоноване переосмислення образу Любліна, ключовим моментом якої стало перетворення його “східності” на козир, на джерело унікальності: Люблін став презентувати себе як “ворота Заходу на Схід” і, навпаки, “Сходу на Захід”, більш активною стала співпраця з Україною та Білоруссю, а Львів навіть був залучений як партнерське місто у подання заявки. Це означає, що у разі перемоги в конкурсі міст у 2016 р. Люблін на один місяць передасть звання Європейської столиці культури Львову, привернувши увагу всієї європейської спільноти до цього європейського міста поза межами ЄС.

Важливо, що від самого початку комітет заявив про своє існування місцевій владі, і наразі вже усі ключові рішення в сфері культури, в тому числі розподіл міського бюджету та призначення посадовців, що відповідають за культурну політику, відбувається також за участі громадськості. Від 2007 р. видатки на культуру з міського бюджету зросли втричі. Сьогодні будь-який мешканець або група осіб можуть запропонувати міській адміністрації свій проект із поліпшення інфраструктури, соціальної чи культурної сфери, і такий проект може отримати схвалення та фінансування (хоча і невелике за обсягом, але достатнє для реалізації певних локальних ініціатив). Люблін вийшов у фінал у першому етапі змагань (всередині Польщі), і надалі на основі трьох критерієв (“місто і його мешканці”, “європейська спадщина” і “тривалий розвиток”) може отримати звання Європейської столиці культури, і тоді протягом 2016 р. через низку заходів презентуватиме себе на загальноєвропейському рівні власне як виразника європейської культури. І навіть якщо не отримає звання – перетворення культурного життя та культурної політики цілком очевидні. Також і в інших містах Польщі зустрічі в рамках проекту “ДНК міста” приводять до активізації громадськості, представники місцевої влади на цих зустрічах не тільки вислуховують думку громадськості, але й беруть на себе певні зобов’язання, виконання яких потім контролюється. А найважливіше – активісти культурного розвитку певного міста принаймні знайомляться з представниками влади, запізнаються з ними особисто, лицем до лиця, що руйнує уявлення про владу як якусь абстрактну “систему”, яку нібито неможливо змінити.

Поза сумнівом, у Польщі громади міст стикаються з подібними до українських проблемами: і закритістю та корумпованістю влади, і пасивністю самих мешканців, і нестачею фінансування тощо. Однак, всі ці проблеми все ж можна досить ефективно долати. Але чи можливе використання подібного досвіду, скажімо, в Харкові? Харків’яни-учасники зустрічі – однозначно і безнадійно констатували, що польський досвід, особливо ж досвід налагодження ефективного діалогу громади міста та місцевої влади, принципово малопридатний. Ніхто з присутніх не міг собі уявити, що місцева влада взагалі може бути досяжною й відкритою для діалогу. Представники харківської влади (промовисто) були відсутні на цій зустрічі, хоча у прес-релізі, що поширювався перед заходом, були зазначені кілька осіб із облдержадміністрації та Департаменту культури міськради; однак, на мій подив, не були присутні на зустрічі також і більшість із заявлених у прес-релізі експертів – представників наукового та культурно-мистецького простору міста, що вже свідчило, очевидно, про суттєві недоліки в організації заходу. Власне, більшість знаних у місті діячів, що могли би зробити зустріч більш змістовною, запрошені не були. Дійсно, часто більшою проблемою для міст є не тільки корумпованість, закритість влади, її репресивне ставлення до громадських ініціатив і кримінально-бізнесові інтереси, але також і поділеність громадянського суспільства, його існування в рамках замкнених “гуртків”, які або нічого не знають одні про одних, або ж ворогують між собою. Зустрічі в рамках проекту “ДНК міста”, що вже відбулися у Львові, Києві, Одесі, Дніпропетровську, засвідчили про те, що місцева влада в Україні все ж далеко не завжди ігнорує подібні ініціативи, адже, зокрема, у Львові місцева влада чимдалі більше дослухається до ініціатив громадськості, і навіть в Дніпропетровську подібна зустріч не залишилася без уваги ані преси, ані чиновників. Отже, на жаль, дискусія в Харкові по-справжньому не відбулася, що, однак, залишає надію на наступні зустрічі, як у Харкові, так і інших містах…

Ірина Склокіна

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s