Мрідула Гош зробила “Кобзаря” бенгальським

Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка» зініціював зустріч із Мрідулою Гош головою Східноєвропейського Інституту розвитку, індійською правозахисницею, політологом, економістом, культурологом, істориком-міжнародником з науковим ступенем кандидата наук, поетом, журналісткою та перекладачкою.

А візит індійської гості до Львова був пов’язаний із майбутнім відзначенням 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Адже пані Гош переклала чимало віршів Кобзаря на свою рідну мову бенгалі, якою в Індії поряд з іншими мовами послуговуються понад 250 мільйонів індійців. Окрім того, переклала своєю рідною мовою ще 45 знаних українських поетів, серед них — Ігора Калинця, лауреата Шевченківської премії. Мрідула Гош живе та працює в Україні понад 20 років. Після закінчення Інституту міжнародних відносин працювала у представництві ООН в Україні, займалася журналістикою, була головним редактором журналу «Eastern Economist», членом правління фонду «Відродження». Зараз є головою Східноєвропейського Інституту Розвитку та головним редактором Східноєвропейського Монітору. Опікується питаннями насильства проти жінок, охороною здоров’я та аналітичними розробками.

Отож, систематизуючи індійський досвід та окреслюючи напрями змін у підходах до гуманітарної сфери людського життя, Мрідула Гош висловлює абсолютно нове концентроване бачення вирішення основних українських дилем. Індійська науковиця у ході зустрічі розповіла присутнім про соціокультурні зв’язки України та Індії та разом з ними зробила спробу відшукати «українського Ганді».

А розпочала свій виступ Мрідула Гош незвично. Вона згадала давній індійський фільм «Волоцюга», де головну роль виконував Радж Капур. Його герой співав, що у нього черевики — японські, сподні англійські, шапка російська, а душа — індійська. Мрідула, яка вже 20 років живе в Україні, призналася, що душа у неї — українська. З гордістю і захопленням розповідала вона про сучасну Індію, її дивовижну природу і культуру. Попри те гостя визнала, що майже чверть мільярда індусів живуть за межею бідності. А останнім часом дещо сповільнився й приріст населення Індії, яке зараз становить понад 1 мільярд 250 мільйонів людей Гордістю цієї країни нині є освічена молодь, яка посідає провідні позиції у найбільших фірмах світу, зокрема, у сфері ІТ-технологій. До гості, звісно, було запитання: «Що знають в Індії про Україну?» Вона відповіла, що дещо знають, але, на жаль, мало. Багатьом і донині видається, що Україна і далі залишається частиною Росії. Звичайно, знають про Чорнобиль, про Кличка. За словами дослідниці, їй прикро, що в індійських університетах немає жодної кафедри української мови та літератури, хоча російських кафедр чимало.

Відтак, під час зустрічі завдяки Мрідулі Гош, Тарас Шевченко заговорив до аудиторії мовою бенгалі, а видатний індійський поет Рабіндранат Тагор — українською. Це не остання зустріч львів’ян з нею. Адже вона пообіцяла приїхати до міста Лева з виставкою, присвяченою життю та творчості Рабіндраната Тагора.

Фото – прес-служби «Львівської політехніки»

Автор : Ігор Галущак (Львів), для Громадського Простору

Портал “Громадський простір” (http://www.civicua.org)

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s